Історія гірництва (видання)
Історія гірництва — фундаментальне видання з історії гірничої науки і гірничої справи. Автори: Гайко Геннадій Іванович та Білецький Володимир Стефанович. Підготовлене протягом 2000—2013 років. Видане у Видавничому домі «Києво-Могилянська академія» та Видавництвом ЛАДО Донбаського державного технічного університету (Алчевськ), 2013 р. Має статус підручника з грифом Міністерства освіти і науки України. 542 с. Формат — А4. Кольорове видання.
Автори виходять з тези, що історія технологічної цивілізації, якою є людство — це історія технологічного і технічного прогресу, зокрема — історія винаходів, історія зростання енергоспоживання (шкала Кардашева), технологічна еволюція. У цьому контексті предмет, якому присвячено видання, — історія гірництва, — видобування і первинної переробки корисних копалин, — є найбільш показовою, найбільш довготривалою в часі і найбільш інтегративною у порівнянні з іншими галузями матеріального виробництва. Впродовж тисячоліть гірництво як галузь діяльності людини і як мистецтво, тобто досконале вміння, майстерність, увібрало в себе досвід багатьох поколінь від першопрохідців-аматорів до професійних гірників різних народів з різних континентів і різних історичних епох, різних культур. Саме це стало першопричиною і рушієм праці авторів над «Історією гірництва».
Історія гірництва розглядається як дзеркало багатьох проявів людської практики і людського інтелекту, тло, на якому відбувалося відображення звичаїв, правил поведінки, що уособлювали собою підсумок історичного досвіду.
Ретроспективний ілюстрований огляд і аналіз артефактів гірництва та дотичних практик, поданий у виданні, охоплює практично всі континенти, але в першу чергу акцентує увагу на європейських здобутках. При цьому застосовано традиційний історичний підхід освоєння земних надр: кам'яна доба — вік міді (бронзи) — вік заліза — епоха середньовіччя — епоха Великих географічних відкриттів — доба промислової революції. У окремих розділах висвітлені спеціальні теми: «Золоті й алмазні „лихоманки“», «Енергетичні мінеральні ресурси», «Культурна спадщина гірників».
Простежено розвиток вітчизняного гірництва — як у контексті загальнолюдського та європейського, а також йому присвячено окремий розділ.
Ілюстративний матеріал видання залучено з більш ранніх видань авторів, а також ексклюзивний — зібраний авторами у численних наукових експедиціях до різних країн і на різних континентах.
Джерельна база видання для теми «Історія гірництва» не має аналогів і охоплює писемні джерела декількох тисячоліть — від «Пісні про Гільгамеша» (кінець ІІІ — початок ІІ тис. до Р. Х.[1]), де зустрічаються згадки про золото, срібло, палаци і будинки з каміння і цегли, до архівних матеріалів та сучасних книг і статей — всього близько 500 позицій. Зокрема, залучена робота Тіта Лукреція Кара, римського поета І ст. до Р. Х. — філософсько-пізнавальна поема «Про природу речей», де підкреслено важливість відкриття і розробки родовищ металів у загальній історії людства. Особливої уваги заслуговує праця «Природнича історія» Гая Плінія Секунда (23 або 24 — 79 р. по Р. Х.), який подає ґрунтовну картину розвитку гірництва античності у 33-й і 34-й книгах своєї енциклопедії знань античності. «Географія» Страбона (64/63 р. до Р. Х. — 23/24 р. по Р. Х.) теж належить до фундаментальних праць цієї доби — у 17 книгах він описав досвід гірничої справи в ряді країн світу, відомих античному світу. Не можна оминути і праці «батька історії» Геродота, який у своїх описах країн багаторазово звертається до гірничої справи, яку розвивали ті чи інші народи. Використані праці Архімеда (287—212 рр. до Р. Х.) містять описи пристроїв і механізмів, які застосовувалися в гірництві, наприклад, оригінального ґвинта для підіймання води («ґвинт Архімеда»). У 10-й книзі багатотомної праці «Про архітектуру десять книг» римського архітектора та інженера Вітрувія (друга половина І ст. до Р. Х.) описані блоки, поліспасти, вантажопідіймальні машини, водяні колеса і млини, поршневий насос, водяний ґвинт та інші механізми, заторкнуті питання вентиляції копалень.
При підготовці видання автори широко використали пам'ятник світової історії середніх віків — твір Ґеоргія Аґріколи (1494—1555) — «De Re Metallica» («Про гірничу справу і металургію») в дванадцяти книгах. Це — перша енциклопедія гірничої справи і металургії, яка підвела підсумок всьому досвіду людства по видобуванню руди та плавці металів аж до XVI ст. Роки життя та діяльності Аґріколи належать до епохи Відродження, коли в ряді країн Європи почали складатися капіталістичні відносини. Праця Аґріколи протягом двох віків була основним посібником для всіх рудокопів. Водночас, підкреслюючи фундаментальність праці Ґ.Аґріколи, використані і праці його попередників та сучасників — У. Р. Кальбе з Фрайберґа, автора «Гірничої книжки» (1505 р.)[2], італійського інженера Ваноччо Бірінгуччо, автора трактату «Про піротехніку» у десяти книгах (1540 р.), німецького вченого Себастіана Мюнстера (1485—1552), автора великої праці «Космографія» (1544 р.). Показано, що у роботах геніального інженера і художника Леонардо да Вінчі (1452—1519) є оригінальні розробки нової гірничої техніки, зокрема бура для дослідження надр, він же розробив принципову схему екскаватора-драґлайна, значно поліпшив роботу підйомних машин винаходом підшипника.
Питання розвитку геології і мінералогії простежено за працями цілої плеяди видатних вчених серед яких давньогрецький філософ Аристотель (384—322 рр. до Р. Х.), учений, філософ Ібн-Сіна (Авіцена, 980—1037), хорезмський енциклопедист Аль Біруні (973—1048), італійський мислитель-натурфілософ епохи Відродження Джироламо Кардано (1501—1576), російський вчений Михайло Ломоносов (1711—1765), а також видатні українські вчені — ректор Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович (1681—1736), перший президент української академії наук Володимир Вернадський (1863—1945), відомий мінералог, автор одного з найбільших у світі «Мінералогічних словників» Євген Лазаренко (1912—1979) та багато інших.
Водночас, ряд фактів автори залучають до наукового видання з історії гірництва вперше — серед них і ті, які до сьогодні ще непояснені і мають наукову перспективу досліджень.
Призначення видання «Історія гірництва»" в основному пізнавальне. Тому вона може бути використана, в першу чергу, як посібник для студентів, магістрантів, аспірантів спеціальностей гірничого профілю.
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник з грифом Мінвузу. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
- Презентація видання у Києво-Могилянській академії [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.] [1] [Архівовано 18 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Презентація книги у Донецькому національному технічному університеті
- Віталій Отрощенко. Рецензія на підручник Гайка Г. І., Білецького В. С. «Історія гірництва», Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013.– 542 с. Донецький вісник НТШ. т. 37. 2013 р.
- Вадим Задунайський. Рецензія на підручник Гайка Г. І., Білецького В. С. «Історія гірництва». — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», вид-во «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с. Журнал «Схід», № 4(124) (2013)
- В. І. Бондаренко. Відгук на перший вітчизняний підручник з історії гірництва. // Журнал Уголь Украины. Січень, 2014. С. 49-51.
- ↑ до Різдва Христова
- ↑ У 1505 році в Аугсбурзі з'явилася книжка Ульриха Рюлейна фон Кальбе «Eyn wohlgeordnet und nützlich büchlein, wie man bergwerk suchen und finden soll» («Добре впорядкована та корисна книжечка про те, як шукати та знаходити мінерали») — перша наукова робота з гірничої справи в Німеччині.